Завідувач кафедрою д.мед.н., проф А.Є. Поляков

Кафедра внутрішньої медицини № 3 створена 2007 року.

Завідувач кафедрою - д. мед. н., професор А.Є. Поляков.

Очолюваний ним колектив проводить дослідження в області атерогенеза, в тому числі вивчення маркерів нестабільності атеросклеротичного процесу. Науково-викладацький колектив кафедри становить 8 кандидатів мед. наук і 2 доктори наук.

Навчальна діяльність кафедри полягає в навчанні студентів 6 курсу Одеського національного медичного університету з предмету «Внутрішня медицина», а також підготовці клінічних ординаторів, магістрів, аспірантів, інтернів.

Головною клінічною базою кафедри є Міська клінічна лікарня № 3 ім. Л.Й. Алейникова. Детальніше про клінічну базу кафедри та контакти можна подивитися тут. Спільно з колективом відділень ендокринології, гастроентерології, ревматології, кардіології проводяться конференції та методичні засідання, відкриті практичні заняття та лекції, дні кардіолога для кардіологів, сімейних лікарів міста та області.

На цьому сайті представлені методичні матеріали по внутрішній медицині. Сайт створено для підвищення ефективності самопідготовки студентів, інтернів, клінічних ординаторів, магістрів, аспірантів.

Одеська терапевтична школа - 1900-2015 рр.

З відкриттям медичного факультету при (тодішньому) Новоросійському університеті в 1900 р. в Одесі почали роботу в якості керівників клінік ряд видатних вчених-терапевтів світового рівня - професори П.А. Вальтер, С.В. Левашов, Ф.Г. Яновський.

Учень професора В.А. Манассейна П.А. Вальтер завідував кафедрою лікарської діагностики з пропедевтичною терапевтичною клінікою з часу її заснування з 1902 р. по 1914 р. Сферою його наукових інтересів було вивчення обміну речовин у хворих яких лихоманить.

У 1903 р. організував і очолив факультетської клініку учень С. П. Боткіна, неабиякий громадський діяч і вчений С.В. Левашов. Тематика проведених ним досліджень свідчить про широту його наукових інтересів. Це роботи з питань лікування серцево-судинних захворювань, дослідження жовчовиділення під впливом лікарських засобів, захворювань шлунково-кишкового тракту.

У 1907 р. С. В. Левашова обирають деканом медичного факультету, а у 1908 р. - ректором (тодішнього) Новоросійского університету, який він очолював до 1913р.

З 1912 р. С. В. Левашов - депутат Державної Думи Росії 4-го скликання. До жовтневого перевороту вчений поставився негативно, оскільки його практична діяльність йшла врозріз з більшовицьким екстремізмом. Після 1917 р. ім'я професора С. В. Левашова не згадувалося в історичній медичній літературі. У 1919 р. його розстріляли під час оголошеного тодішньою владою червоного терору.

Ф. Г. Яновський в 1904 р. обраний професором кафедри госпітальної клініки медичного факультету (тодішнього) Новоросійського університету, у подальшому він - професор кафедр терапевтичного профілю медичного факультету Київського університету. Розробляв питання, присвячені клініці туберкульозу, хвороб нирок, патології травлення, клінічній бактеріології, імунологіі туберкульозу.

Таким чином, завдяки зусиллям талановитих клініцистів була закладена потужна основа для розвитку Одеської школи терапевтів. Важливо зазначити, що плідна діяльність на медичному факультеті була підкріплена солідною матеріальною базою. Нововідбудовані лабораторії і клініки були обладнані новітнім обладнанням і на той момент часу повністю відповідали провідним лабораторіям і клінікам Європи.

Кафедру лікарської діагностики з пропедевтичною клінікою очолював професор Ф. Т. Тюльпін (1914-1917), значна частина робіт якого присвячена профпатології; професор Л. Ф. Дмитренко (1920-1941), у широке коло наукових інтересів якого входили атеросклероз і грудна жаба, артеріальна гіпертензія, пороки серця, ендокринологія, туберкульоз, епідемічна жовтяниця, вегетативна дисфункція (вегетатоз); професор І. М. Кранцфельд (1933-1938), опубліковані ним роботи присвячені гематології і кардіології; професор Я. С. Шварцман (1922-1940), який розробляв питання діагностики захворювань серця і судин. Основним напрямом наукової діяльності професора Г. С. Лур'є (1934-1941) була патологія шлунково-кишкового тракту. Професор М. М. Орлов (1945-1949), різнобічний клініцист, успішно поєднував терапію з фтизіатриєю і рентгенологією.

З 1950 по 1974 рр. кафедру пропедевтики внутрішніх хвороб очолювала професор Ц.А. Левіна. Більшість її робіт було присвячено питанням патогенезу, клініки, лікування та профілактики гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця і недостатності кровообігу. Зусиллями колектива, очолюваного Ц.А. Левіною, на базі клініки був створений центр для лікування хворих на гіпертонічну хворобу, а в амбулаторну практику впроваджені нові принципи організації медичної допомоги хворим з цією патологією.

З 1972 по 1993 рр. посаду завідувача кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб займав професор А.Є. Золотарьов, під керівництвом якого наукові дослідження були зосереджені на вивченні преморбідних станів при гіпертонічній і ішемічній хворобі серця. А.Є. Золотарьов, спільно з професором Л.І. Алейниковою, виділив форму ішемічної хвороби серця - «передінфарктний стан». Останні роки підтвердили доцільність такого наукового підходу. Колективом кафедри були проведені серед жителів Одеси широкі дослідження, стосовно ранньої діагностики гіпертонічної хвороби, що мало велике соціальне значення.

З 1993 по 1996 рр. кафедру пропедевтики внутрішніх хвороб очолив професор А.І. Мінаков, який успішно провів реорганізацію лікувальної роботи та організував міський центр аритмій серця, домігшись його устаткування сучасним обладнанням, в тому числі для інвазивної кардіології. Професором А.І. Мінаковим були виконані дослідження, що стосуються патогенезу і клініки, а також розроблені діагностичні критерії гіпертрофічної кардіоміопатії.

Професор Е.А. Якименко завідує кафедрою пропедевтики з 1997 р. Під її керівництвом проводяться дослідження спрямовані на розробку фізіотерапевтичних та медикаментозних методов лікування в ревматології і кардіології, в тому числі ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби.

Кафедрою факультетської терапії з 1914 по 1919 рр. завідував професор С.С. Груздєв, який вивчав вплив російської лазні на мінеральний обмін. Його наукові праці також присвячені казуїстиці та фізіотерапії.

Професор Г.Ю. Явейн очолював кафедру факультетської терапії з 1918 по 1919 рр. Основний напрямок його наукових досліджень - патологія нирок.

У 1920-1922 рр. кафедру факультетської терапії очолював учень В. П. Образцова, видатний вчений - клініцист професор Н.Д. Стражеско. Вперше в світі, в співавторстві з В.П. Образцовим, було дано розгорнутий опис різних клінічних форм інфаркту міокарда і встановлений патогенетичний зв'язок з тромбозом коронарних артерій серця. Спільно з В. X. Василенко професор Стражеско створив классификацію серцевої недостатності (1936), яку використовували до 1997 р. Остання лежить в основі сучасної класифікації цього синдрому. Настільною книгою багатьох поколінь терапевтів стала монографія Н. Д. Стражеско «Основи фізичної діагностики захворювань черевної порожнини», написана в одеський період його діяльності. У Києві Н.Д. Стражеско організував Інститут терапії і очолив його. Сьогодні це науковий центр АМН України «Інститут кардіології ім. Н.Д. Стражеско».

Професор Л.Б. Бухштаб завідував кафедрою факультетської терапії з 1922 по 1934 рр. Коло його інтересів: питання ревматизму, грудної жаби, діагностика і лікування холери, черевного тифу, сифілісу та туберкульозу.

З 1934 по 1937 рр. кафедрою факультетської терапії завідував професор Я.Ю. Шпірт, сфера наукових інтересів якого включала питання патогенезу і клініки грудної жаби, гіпертонічної хвороби.

Професор А.А. Окс – засновник ендокринологічної школи в Одесі. З 1934 по 1935 рр. він виконував обов'язки завідувача кафедри факультетської терапії. Вперше в СРСР в 1929 р. здійснив прижиттєву діагностику пухлини надниркових залоз.

Професор А.І. Грузин завідував кафедрою факультетської терапії з 1938 по 1941 рр. і з 1944 по 1954 рр. Розробляв основи курортного лікування хворих із захворюваннями серця. Ним було запропоновано виноградолікування при серцевій недостатності, бальнеотерапія при гіпертонічній хворобі.

Професор М.А. Ясинівський з 1934 по 1956 рр. завідував кафедрою шпитальної терапії, з 1956 по 1972 рр. - кафедрою факультетської терапії. У 1961 р. М.А. Ясинівського обирають членом-кореспондентом, в 1963 р. - дійсним членом АМН СРСР. Опублікував понад 240 наукових праць, в тому числі 10 монографій, присвячених різним питанням ревматизму, захворюванням опорно-рухового апарату, шлунка, кишечнику, жовчного міхура. Ним були описані важкодіагностовані прояви ревматизму, встановлені особливості розвитку, методи лікування та попередження серцевої недостатності при ревматизмі, розроблені схеми лікування і профілактики цієї патології. М.А. Ясинівський вніс великий вклад в розробку деяких питань військово-польової і військово-морської терапії, у тому числі епідемічного гепатиту на флоті.

З 1972 по 1974 рр. кафедрою факультетської терапії завідувала професор Н.Д. Руденко. Свої наукові дослідження вона зосередила на епідеміології ревматичних захворювань, а також стані нирок у хворих на ревматизм і неспецифічний поліартрит.

Професор Е. А. Грузіна керувала кафедрою факультетської терапії з 1975 по 1991 рр. Довгий час Одеське обласне товариство терапевтів та ендокринологів. Присвятила значну кількість наукових робіт лікуванню хронічної серцевої недостатності, імунології цукрового діабету, терапії серцево-судинних захворювань. Опублікувала понад 200 наукових робіт, в тому числі 5 монографій. Як клініцист і вчена, професор Е. А. Грузіна користувалася заслуженим авторитетом серед колег і хворих.

З 1992 по 1996 рр. кафедрою факультетської терапії завідував професор В. Г. Руденко. Його наукові праці присвячені, в основному, проблемам артритів, ішемічної хвороби серця і гіпертонічної хвороби.

З 1997 по 2000 рр. кафедрою керувала доктор медичних наук Н.В. Башмакова, яка розробляла питання психосоматики, вегетативної дисфункції і цукрового діабету.

У 2000-2007 рр. кафедрою факультетської терапії завідував професор А.Є. Поляков. Сфери його наукових інтересів: вивчення атерогенезу, розробка методів діагностики атерогенних дисліпідемій, різних форм ішемічної хвороби серця. На підставі проведених експеріментальних і клінічних досліджень А. Е. Поляков запропонував рідкокристалічну концепцію патогенезу атеросклерозу і атеротромбозу.

З 2007 г. кафедрою факультетської терапії, реорганізованою в кафедру внутрішньої медицини № 1 з курсом серцево-судинної патології, завідував доктор медичних наук Ю.І. Карпенко. У відповідності з сучасніми тенденціями в кардіології Ю. І. Карпенко розвиває перспективний напрямок - инвазивну кардіологію. Є організатором і першим керівником Центру аритмій серця в південному регіоні України. Його основні наукові роботи присвячені лікуванню різних форм фібриляції передсердь.

Керівником кафедри госпітальної терапії, заснованої професором Ф.Г. Яновським, з 1908 по 1921 рр. був професор К. І. Коровицький, чиї наукові роботи присвячені гематології.

Костянтин Іларіонович Коровицький (1861 - 1921)

У 1921-1930 рр. кафедрою госпітальної терапії завідував професор В.Є. Ставракі, який опублікував результати дослідження ферментативних систем і обмінних процесів при різних захворюваннях. Протягом 1930-1934 рр. кафедра не функціонувала в зв'язку з введенням чотирирічного навчання. Згодом кафедру очолив професор, а пізніше - академік АМН СРСР, М. А. Ясиновський (1934-1956).

Володимир Омелянович Ставракі (1877 - 1932)

Михайло Олександрович Ясинівський (1899 – 1972)

З 1956 по 1959 рр. кафедрою керував доцент П. Л. Гінзбург, який присвятив свої дослідження водно-сольовому обміну при різних захворюваннях, а також судинним поразкам при ревматизмі.

Професор Г. Ф. Бойко завідував кафедрою госпітальної терапії з 1959 по 1966 рр. Він першим в Одесі використовував електрокардіограф у клінічній практиці і наукових дослідженнях, у тому числі у хворих з порушеннями венечного кровопостачання.

Професор Л. Й. Алейникова очолювала кафедру госпітальної терапії з 1966 по 1982 рр. Під її керівництвом в Одесі в 1967 р. була створена служба надання допомоги хворим на ішемічну хворобу серця, в тому числі інфарктом міокарда, що включала швидку допомогу, стаціонар, реанімаційне і реабілітаційне відділення, а також кардіологічний санаторій. Подібна служба в той час їснувала лише в Москві. Важко переоцінити внесок професора Л. Й. Алейникової в розвиток морської медицини в Одесі, місті, де кожен третій дорослий чоловік мав морську професію. Л. Й. Алейникова була в числі перших розробників нового методу лікування хворих на інфаркт міокарда, що полягає у введенні в кровотік тромболітичних засобів і антикоагулянтів, що дозволяло в ряді випадків добитися розчинення тромба, а в цілому - знизити летальність серед хворих. В даний час такі підходи відносяться до першочергових.

Людмила Йосипівна Алейникова (1923-1981)

З 1982 по 2006 рр. кафедрою завідував В. М. Юрлов. Під його керівництвом написані 22 кандидатських і 2 докторські дисертації. Наукові інтереси В. М. Юрлова різнобічні: геморагічні діатези, запальні захворювання легенів, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, фізіотерапевтичні методи лікування різноманітних захворювань. Професор В. М. Юрлов впровадив в клінічну практику методику диференційного діагнозу за ведучим клінічним синдромом, підготував ряд цінних для практичної діяльності та навчального процесу навчальних посібників.

У 2006 р. кафедру госпітальної терапії очолила професор Н. А. Золотарьова, а в 2007 р. кафедра була розділена на дві. Кафедру внутрішньої медицини № 3 з курсом сестринської справи очолив професор А.Є. Поляков. Керований ним колектив продовжує дослідження в сфері атерогенезу, в тому числі вивчення маркерів нестабільності атеросклеротичного процесу. Кафедрою внутрішньої медицини № 4 керує професор Н. А. Золотарьова. До кола її інтересів входять дослідження, що стосуються питань первинної та вторинної профілактики ішемічної хвороби серця, хронічної серцевої недостатності і артеріальної гіпертензії.

У 2005 р. на базі терапевтичного відділення Університетської клініки №2 для студентів V курсу медичних факультетів утворені терапевтична клініка і кафедра внутрішньої медицини, які очолив доцент В.А. Штанько. У зв'язку з реорганізацією навчального процесу в 2007 р. кафедра внутрішньої медицини перетворена в кафедру внутрішньої медицини № 2. Тема наукової роботи кафедри - «Молекулярно-генетичні, цитокінові дисрегуляцій та методи їх корекції у клініці внутрішніх хвороб» - знаходиться в руслі університетської наукової програми, очолюваної академіком НАМН України професором В. Н. Запорожаном.

Нові ідеї і передові наукові технології, що використовуються в роботі, дозволяють вирішувати найважливіші питання сучасної медичної науки, що стосуються спадкової схильності до гіпертонічної хвороби, розробки методів лікування хворих з лімфопроліферативними захворюваннями, тяжкою хронічною серцевою недостатністю, а також методів репарації і регенерації при хронічних захворюваннях печінки.

Час в який ми живемо ставить перед нами нові завдання. І немає сумнівів у тому, що Одеський національний медичний університет буде залишатися флагманом розвитку медичної науки і практики в Одесі, в Україні та на міжнародному рівні.

д.мед.н., Поляков А.Є.